В опрічнеє попав число — тобто в число особливих, видатних (див. також коментар: V, 74).

Еней мій сват... — ніхто з роду Евандра не був одружений з кимось із роду Енея, отже, вони ніби ніякі не свати. Проте в народі сватами іноді називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав — породичався. З глибокої давнини іде поняття "сват", адресоване людині, з якою взагалі мав якусь справу, навіть сходився, як з противником, у бою. В "Слові о полку Ігоревім", порівнюючи битву з бенкетом, автор говорить: "Ту пир докончаша храбріи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую".