Тепер до кого прихилюся,
Хто злую долю облегчить-
Куди в біді я притулюся-
Слабу ніхто не приглядить!
Тепер прощайте всі поклони,
Що получала во дні они
Од вдов, дівчат і молодиць;
За дивні брови соболині,
За очі ясні соколині,
Що здатний був до вечерниць.
Ці строфи написані в дусі народних голосінь матері за сином-одинаком.