Дидона гірко заридала
І з білого свого лиця
Платочком сльози обтирала:
"Коли б, — сказала, — молодця
Енея вашого злапала,
Уже б тогді весела стала,
Тогді Великдень був би нам!"
Тут плюсь — Еней, як будто з неба:
"Ось, осьде я, .коли вам треба!
Дидоні поклонюся сам".
Тогді Великдень був би нам! — до фразеологізму "Великдень раз у рік" Іван Франко дає таке пояснення: "Се одно з найбільших, а у нашого народа таки найбільше свято" (Ф ранко. Приповідки. — Т. 3. — С. 398).